обычная версиямобильная версия
подписка

независимое международное интернет-издание

Кругозор интернет-журнал
Держись заглавья, Кругозор, всем расширяя кругозор. Наум Коржавин.

СПАДЩИНА

Про самодостаточных украинцев, психотип "гениальности" и медиапространство метамодерна
февраль 2019 Про самодостаточных украинцев, психотип "гениальности" и медиапространство метамодерна

Наталья Голованова (Украина, Киев)

Многолетние читатели всеконтинентального "Кругозора", выходящего
на русском языке, помнят украинскую рубрику "Спадщина" ("Наследие"). Она не случайна - ведь журнал, появившийся как плод содружества украинских и американских журналистов и IT-специалистов, привлёк немало украинских читателей и авторов. Сегодня мы возвращаемся к той традиции, публикуя любезно предоставленную "Кругозору" беседу известного украинского журналиста Натальи Гловановой с профессором Национальной академии государственного управления при Президенте Украины, основателем Украинской школы архетипики Эдуардом Афониным.

На фото - Эдуард Афонин.

ТАМ, ДЕ ЗДОБУВАВ ЗОЛОТО ВАСИЛЬ СТУС
август 2008 ТАМ, ДЕ ЗДОБУВАВ ЗОЛОТО ВАСИЛЬ СТУС

Микола ХРІЄНКО

Після тієї екскурсії я довго відкашлювався і спльовував чорні згустки на білий сніг, хоч пробув у шахті лише три години, а Василь Стус пропрацював під землею в тих каторжних умовах три роки... У своєму щоденнику про той період заслання на рудник ім. Матросова він зробив, зокрема, й такий запис: «Я повертався до гуртожитку і падав як убитий. Була робота і сон. Проміжків не існувало».

«МОЛЮСЯ Й ПЛАЧУ ПЕРЕД ТОБОЮ...»
апрель 2008 «МОЛЮСЯ Й ПЛАЧУ ПЕРЕД ТОБОЮ...»

Сталося це 150 років тому, 10–26 березня 1858 року, коли український геній повертався з далекого заслання до Петербурга. Тоді не вперше випала нагода побачити Білокам’яну. Ходив її вулицями і 1843 року, і пізніше. Цього разу прибув майже опівночі. Простудженого поета ніхто не зустрічав. За карбованець сріблом зупинився в готелі. Хотів дати якусь копійчину статечному швейцару, та вже не було сили сягнути рукою до кишені. Знеможений, із високою температурою (від Нижнього Новгорода їхав на санях, а з Владимира – возом), відразу поринув у сон, який нестримною водою змив останню думку, занотовану в «Щоденнику»: «О Москва! О караван-сарай».

МІЙ ДРУЖЕ, ІВАН МАРЧУК,Або «небажаний» художник, який став «генієм світу»
февраль 2008 МІЙ ДРУЖЕ, ІВАН МАРЧУК,Або «небажаний» художник, який став «генієм світу»

Володимир ВОЙНА

Обидва мусили покинути Україну…


Марчук залишився сам на сам з драконом – консервативною художньою мафiєю та партiйним керiвництвом України, яке того звiра породило, виховало й усiма силами пiдтримувало. Марчукові, «ворогу номер один», тричi вiдмовляли в членствi у Спiлцi художникiв. А без квитка Спiлки вiн вважався… «непрофесiоналом».

октябрь 2007 УКРАЇНЦІ ЗА УРАЛОМ

Микола Хрієнко

…На одному із стендів музею «Пам’ять Колими» я побачив фото знайомої людини і мені пригадалося, як кілька років тому в одній з київських газет було надруковано мою розповідь про колишніх бійців Української Повстанської Армії, які відбували після війни покарання в концтаборі «Верхній Ат-Урях» на Колимі. Після тієї публікації мені надійшов лист, в якому були й такі рядки: «Пише вам із Канева ветеран війни, колишній гарібальдієць та колимчанин Василь Федорович Дегтяренко. Я працював на «Туманному» і «Комсомольці», але добре знаю і той знаменитий приїск «Мальдяк» у Сусуманському районі, де мучився на каторжних роботах майбутній академік С. П. Корольов та інші видатні люди…

август 2007 ВТРАЧЕНИЙ ШЕДЕВР

Володимир Война

Одного разу — діло було в 70-ті роки — друг дав мені почитати самвидатівську статтю «Хроніка опору» Валентина Мороза про село Космач. Автор — український журналіст, дисидент відбував строк у сибірському таборі, але його статті й книги продовжували ходити по країні. Його нарис викликав у мене надзвичайний інтерес. Йшлося про Гуцульщину — улюблений мій край. Там я завжди знаходив багато чого із втраченого у Східній Україні, народну гордість, незамутнену народну культуру.

июнь 2007 ХРАМ КОЗАЦЬКОЇ ВОЛЬНИЦІ

В. Бочкарьов

Паланкова старшина — а місто Самарь було центром Самарської паланки (однієї з найбагатших на Запоріжжі) — та місцеве духівництво запросили для будівництва собору майстра Якима Погребняка. Ніяк не могли зрозуміти замовники, як це майстер збирається, крім центральної бані, розташувати з чотирьох боків ще по три, але при тому загальне число бань буде не 12, а 9. Нарешті, угоду було підписано, та будівничий зник. Нібито зневірившись у своїх власних силах, він утік у плавні. Саме там, як свідчить леґенда, уві сні йому з’явився найшановніший серед козаків святий — Микола-чудотворець — і підказав, як саме має бути побудований собор.

БІЛЬ
апрель 2007 БІЛЬ

Александр БОЛЯСНЫЙ

 

Опрос месяца

Согласны ли вы с мнением, что при президенстве Зеленского нищета в Украине уйдёт в прошлое?

Самые обсуждаемые

за последнее время

СтасВалерияЖурналBiblio-Globus.USA